У вівторок, 15.11.2016 у київському “Музеї сновидінь” відбувся безпрецедентний перформанс ‘Vanitas’, під час якого глядачі знищували їстівну інсталяцію, частиною якої був справжній людський череп Остап.
Це – перший спільний проект київської художниці, культуролога Оксани Дідківської-Воробієнко та психолога Юлії Целікової.
Світлина VORONA event group
Vanitas у живописі
Vanitas (з лат. марнота) – алегоричний натюрморт, неодмінною складовою якого був людський череп.
‘Vanitas’ П’єра Франческо Ціттадіні
Власне, термін naturemort з латини означає “мертва природа”. Тому, фактично, пишучи ванітаси, художники нагадують глядачам, що краса фруктів, овочів або квітів усіх натюрмортів – минуща, бо предмети – на картинах мертві.
Vanitas vanitatum et omnia vanitas (Ekl. 1:2)
Марнота марнот, усе – марнота! (Екл. 1:2)
Продовжуючи традицію митців епохи Бароко, молода київська художниця Оксана Дідківська-Воробієнко, засновниця арт-проекту “Естетика смерті”, створює колекцію робіт “Ванітас”, використовуючи як модель череп невідомого чоловіка, якого називає Остапом.
Картина Оксани Дідківської-Воробієнко; світлина VORONA event group
Світлина VORONA event group
“Остап дістався мені від вчителя малювання. На початку 90-х, під час розкопок на кладовищі, митцям дозволили забрати собі людські останки. Так у багатьох художніх школах та академіях з’являлися справжні анатомічні моделі.
А щодо мого черепа, то ким він був за життя – невідомо. Але тепер він став моїм улюбленим натурником”.Оксана Дідківська-Воробієнко
Перформанс-лекція
Оксана Дідківська-Воробієнко та Остап; світлина VORONA event group
Дослідженням тематики смерті художниця Оксана Дідківська-Воробієнко займається понад 8 років. У рамках проекту “Естетика смерті” мисткиня і науковець проводила лекції, виставки, екскурсії. Спільнота проекту постійно поповнюється новими дослідженнями і готичними поезіями Серго Солольника. Але “Vanitas” – перша лекція-перформанс у проекті.
“Ми так звикли до лекцій, що не усвідомлюємо: кожна лекція насправді – перформанс”.
Оксана Дідківська-Воробієнко
Мисткиня переконана, що засвоєння будь-якого матеріалу передусім залежить від майстерності лектора.
Під час лекції, як і під час будь-якого перформансу, слухачі звертають увагу не лише на те, що повідомляє оратор, але й на те, як він говорить, на жести, міміку, інтонацію.
Оксана Дідківська-Воробієнко та Юлія Целікова
Разом із психологом Юлією Целіковою, яка понад 6 років займається дослідженням гастрономічної культури, Оксана створює їстівну інсталяцію ‘Vanitas’, композиційним центром якої став череп Остап, оточений стравами, які домінували на картинах ванітас та натюрмортах у різні епохи.
Крім того, кожен присутній отримав коробку із таким само набором продуктів.
На екрані з’являлися репродукції ванітасів і натюрмортів, на яких домінували ті чи інші страви. Лекторки по черзі розповідали про те, чому на траурних столах та картинах-ванітас в різні часи з’являлися виноград, яблука, сир, грейпфрути, мак, риба, горіхи, вино і пропонували скуштувати наступним той продукт, про який іде мова (з інсталяції або особистої коробки).
“У такому разі спрацьовує не лише слухова та зорова, але й нюхова, смакова і тактильна пам’ять. Так матеріал краще засвоїться, а наступного разу, коли слухачі їстимуть печене яблуко або грейпфрут, то згадають, що це – символи гріхопадіння, а мак – символ одного із семи смертних гріхів – ліні”,- пояснила Юлія Целікова.
Світлина VORONA event group
Наприкінці вечора учасники перформансу мали нагоду поспілкуватися з лекторками і більш детально оглянути виставку картин Vanitas.
Я не буду описувати власне враження від дійства. Скажу лише, що у вівторок ввечері після роботи чимало людей зібралося послухати двогодинну лекцію. І вони не лише її дослухали, але й відмовилися від запланованої перерви, а потім залишилися, щоб обговорити почуте і побачене.
Що ж стосується інсталяції, то до неї досить довго ніхто не торкався. А якщо і брав щось, то хіба те, що лежало найдалі від черепа. Художниця звернула на це увагу після виступу і сама скуштувала грейпфрут, який лежав упритул до черепа. І вже за кілька хвилин від інсталяції не залишилося нічого, крім Остапа.
Юлія Целікова та Оксана Дідківська-Воробієнко; світлина VORONA event group
“Тут справа не в смерті, а в нашому до неї ставленні. Ми спокійно їмо мертву їжу, але досі боїмося людських кісток. А між тим, вони не мертвіші від цих яблук і цього винограду”.
Оксана Дідківська-Воробієнко
“Ми довго думали, у якому форматі подавати інформацію. З одного боку, мало хто витримає двогодинну лекцію. З іншого, перформанс не вмістив би всієї інформації… А істина, як відомо, десь посередині. Тому ми і вирішили поєднати ці два, здавалося б, різні види подачі матеріалу. Коли ще ви зможете не просто дивитися на картини, але й скуштувати те, що на них зображено?“
Юлія Целікова
Лекторки запевнили, що повторювати перформанс ‘Vanitas’ не будуть, хоча планують і надалі проводити спільні заходи у такому ж форматі.
P.S. Відвідати виставку картин Vanitas Оксани Дідківської-Воробієнко можна в Музеї Сновидінь до 4.12.2016.
Daryna Gladun 